Профілактика агресивної поведінки підлітків

Сьогодні найгостріше постає проблема прояву агресивної поведінки серед підлітків. Дорослі часто помічають нічим не вмотивовані реакції підлітків на, здавалося б, незначні, але справедливі зауваження оточуючих.

Агресія – індивідуальна аби колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

Агресивна поведінка виявляється вже в ранньому віці, випробовуючи батьківське терпіння і створюючи напруження у стосунках із однолітками.Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості. Агресивність супроводжують:

  • посилений негативізм,
  • демонстративна стосовно дорослих поведінка,
  • неадекватне самооцінювання (занижене або завищене),
  • неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка,
  • підвищена емоційна напруженість і тривожність,
  • різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім’ї, про ставлення до них однолітків,

Основними формами агресивної поведінки є:

  • негативізм, спрямований проти керівництва і встановлених правил;
  • фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини;
  • підозріливість, тобто недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;
  • вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження;
  • аутоагресія – агресія, спрямована на самого себе.

Агресивна поведінка підлітків постає як спосіб:

  • самовираження та самоствердження;
  • задоволення потреб у спілкуванні
  • відреагування на неблагополучну обстановку в сім’ї та на жорстоке ставлення з боку батьків;
  • досягнення значущої мети.

Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом.

Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії.

У спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти чималі стриманість, терпіння, пам’ятаючи, що маленькі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної упертості, гнівливості, дратівливості. Почуття провини, порушення душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в агресивних дітей, навіть якщо їм удається на когось вилити свої негативні емоції. Таким дітям необхідно дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки, психолог) – їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки псують враження при них, до того ж не приносять їм полегшення. Необхідно тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності і стриманості. Перевести активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дасть змогу відвернути дитину від дріб’язкового «з’ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співробітничати з іншими.

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

  • Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
  • Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу– найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
  • Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів’я про своїх друзів або колег.
  • Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

  1. Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.
  2. Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім’ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність їхніх дій.
  3. Не застосовувати фізичні покарання.
  4. Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.
  5. Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.
  6. Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.
  7. Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.
  8. Обмежувати перегляд відеофільмів та комп’ютерних ігор зі сценами насильства.
  9. Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.
  10. Поради батькам конфліктних дітей:
  11. Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».
  12. Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
  13. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
  14. Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Джерела інформації:

http://osvita.ua/school/method/44708/

Adblock
detector