Методичні рекомендації з виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду

 У сучасній освіті змінюються технології: запроваджуються активні методи навчання, проектно-дослідні методи роботи, відбувається введення здоров′язбережувальних програм, активізується робота з обдарованими дітьми, запроваджується профільне навчання тощо. Основу і зміст таких процесів становить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у традиційну систему, що передбачає найвищий ступінь педагогічної творчості. Відбувається комплексний перехід на нові освітні моделі. З′явився досвід інноваційної діяльності окремих вчителів, навчальних закладів.  Передовий досвід став набув інтелектуального характеру і має форму свого роду ноу-хау. Суб’єктом, носієм інноваційного процесу є насамперед педагог-новатор, передовий педагогічний досвід якого вивчається.

Передовий педагогічний досвід – важливий фактор підвищення педагогічної майстерності, розвитку творчої ініціативи вчителя, невичерпне джерело нового, прогресивного, жива творчість мас.

I. Загальні положення.

  1. Це Положення визначає порядок виявлення, вивчення, узагальнення передового педагогічного досвіду в освітніх закладах.
  2. Положення розроблено відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про дошкільну освіту» та інших законодавчих актів, наказів Міністерства освіти і науки України.
  3. Передовий педагогічного досвід вивчається й узагальнюється на добровільних засадах.
  4. Досвід учасників дослідно-експериментальної, науково-методичної роботи, проектної діяльності в рамках програми розвитку освітньої установи вивчається й узагальнюється в обов’язковому порядку.
  5. Авторами (претендентами на поширення) передового педагогічного досвіду (перспективного) можуть виступати: а) педагогічний колектив навчального закладу; б) творчі професійні об’єднання педагогів; в) керівник, заступник (директора, завідувача) навчального закладу; в) педагог, вихователь, керівник гуртка.

ІІ. Мета, завдання, принципи виявлення, вивчення, узагальнення та   поширення передового педагогічного досвіду

2.1. Метою виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду є прискорення процесу його трансформації  в широку педагогічну практику, сприяння розвитку професійної майстерності освітян.

2.2. Завдання виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду полягають у стимулюванні творчих пошуків педагогів, розвитку їхніх педагогічних здібностей, створенні середовища для його застосування в різних умовах.

2.3. Принципами виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду є відповідність нормативній базі освіти; науковість, гласність, толерантність, комплексність, безперервність, маневреність і гнучкість, що забезпечує його вибір залежно від потреб.

ІІІ. Виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного  досвіду

3.1. Виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду охоплює чотири етапи і складає, як правило,  два роки (додаток 3):

1-й – інформаційно-мотиваційний,

2-й – підготовчий;

3-й – основний;

4-й – заключний.

3.2. Виявлення передового педагогічного досвіду.

3.2.1. Виявлення передового педагогічного досвіду відбувається на рівнях:

— навчального закладу;

— районного науково-методичного центру (далі-РНМЦ);

— Інституту післядипломної педагогічної освіти (далі-Інститут).

3.2.1. Роботу з виявлення передового педагогічного досвіду в навчальних закладах організовують директор, заступник директора, методист, вихователь-методист; у районних науково-методичних центрах – методист; в Інституті післядипломної педагогічної освіти –  методист кафедри  (додаток 1).

3.2.3. На рівні навчального закладу виявлення передового педагогічного досвіду роботи відбувається в ході:

— моніторингу реалізації програми розвитку навчального закладу;

— звіту педагога про результати роботи над методичною темою;

— здійснення внутрішньошкільного контролю;

— вивчення результатів роботи педагога над темою самоосвіти;

— творчого звіту педагога про результати діяльності на засіданнях методичних об’єднань, методичних тижнів і т.д.;

— атестації педагогічних кадрів.

3.2.4. На рівні районного науково-методичного центру виявлення передового  педагогічного досвіду відбувається:

— в ході реалізації дослідно-експериментальної, науково-методичної роботи, проектної діяльності освітнього закладу в рамках програми розвитку  району;

— під час презентації результатів із відпрацювання окремих елементів педагогічних та інноваційних технологій;

— в ході районних оглядів, конкурсів;

— в ході атестації керівників навчальних  закладів.

3.2.5. На рівні Інституту післядипломної педагогічної освіти виявлення передового педагогічного досвіду відбувається:

— під час міських оглядів, конкурсів («Школа року», «Учитель року», «Класний керівник» тощо);

— в ході моніторингу діяльності об’єднань учителів із реалізації проектно-програмних заходів міських програм розвитку, реалізації програми столичної освіти;

— в процесі моніторингу дослідно-експериментальної, науково-методичної роботи педагогів шкіл міста з реалізації проектно-програмних заходів міських програм розвитку, міських експериментальних майданчиків;

— за результатами незалежної експертизи.

3.2.6. Виявлення передового педагогічного досвіду передбачає:

— визначення об’єкта (носія) передового досвіду;

— аналітичну оцінку вихідних матеріалів;

— систематизацію відомостей про передовий досвід та комплектування довідково-інформаційних матеріалів.

6.2.7. Об’єкт для вивчення передового досвіду визначається в результаті аналізу даних внутрішньої і зовнішньої інформації:

— до внутрішньої інформації відносяться: звітні матеріали про переможців проведених конкурсів, тематичних оглядів і т.д.; відомості про прийоми і методи роботи педагогів-новаторів;

— до зовнішньої інформації – матеріали шкіл передового педагогічного досвіду, семінарів, конференцій; інформаційні, методичні матеріали Інституту.

3.2.8. Виявлення передового педагогічного досвіду ґрунтується на методологічних засадах:

об’єктивності. Педагогічні факти, результати педагогічної діяльності мають бути оцінені об’єктивно, відповідально, конкретно;

комплексності. У підході до оцінки  педагогічних явищ необхідно виходити з  виявлення провідної ланки у структурі цілісного процесу, з урахуванням аналізу реальної педагогічної ситуації;

науковості. Виявлення досвіду відбувається з позицій найновіших досягнень педагогічної теорії, тісного взаємозв’язку її з практикою, наукового осмислення практичних здобутків.

Науково обґрунтованим вважається виявлення досвіду на основі розробленої і обґрунтованої системи критеріїв та показників.

3.3. Загальні критерії оцінки передового педагогічного досвіду

3.3.1. За домінантною функцією критерії поділяються :

— на ті, за допомогою яких оцінюється педагогічний досвід як перспективний (актуальність, творча новизна, результативність і оптимальність);

— на основі яких визначається можливість і доцільність вивчення та поширення досвіду (стабільність, перспективність і відтворюваність, маневреність).

3.3.2.  Актуальність досвіду передбачає відповідність досвіду вимогам школи, соціальному замовленню, тенденціям суспільного розвитку, державній і регіональній освітній політиці; спрямованість на  вдосконалення навчально-виховного процесу: допомагу у подоланні окремих проблем навчання і виховання, що виникають у діяльності працівників освіти; формування інтелектуального потенціалу особистості; використання засобів  розкриття здібностей і талантів кожної дитини, виховання високоморальної особистості.

Актуальність зумовлюється масштабністю розповсюдження досвіду. Про ступінь актуальності можна судити за кількісним показником – по тому, скільком людям цей досвід потрібен.

3.3.3.  Творча новизна полягає в комбінуванні вже відомих методик, відкритті нових форм, методів, способів педагогічної діяльності; вихід за межі відомого в науці і масовій практиці; в раціоналізації або вдосконаленні окремих сторін педагогічної діяльності, в оновленні освітніх засобів і правил їх застосування, постановці і вирішенні нових педагогічних завдань.

Без цієї якості досвід не є передовим. Якщо в досвіді немає новизни, він не являє собою для інших ніякого інтересу.

3.3.4.  Висока результативність і оптимальність – невід’ємний показник, що передбачає забезпечення відповідного рівня знань, умінь і навичок в обсязі державної програми (стандартів освіти) з урахуванням індивідуальних особливостей і здібностей кожного учня,  їхньої вихованості, сформованості світогляду; результативність найвища в порівнянні з масовим рівнем або однакова з ним при використанні меншому часу та зусиль; сприяє  сталості одержаних результатів у часі, раціональності витрат часу, зусиль, засобів.

Найбільш результативним і ефективним є досвід з інноваційним потенціалом, який визначається перевагою нових ідей.

3.3.5. Стабільність (надійність) – достатня апробованість досвіду, проявляється у стійкій ефективності та стабільності методів, прийомів, форм роботи, які повторюються, постійно використовуються в діяльності педагога, і стійких результатів в умовах застосування узагальненого досвіду іншими педагогами.

3.3.6. Перспективність і відтворюваність – характеризують досвід з точки зору забезпечення можливості наслідування його та перенесення в педагогічну практику для застосування іншими педагогами; довгострокове збереження актуальності результатів, які отримано за рахунок освоєння досвіду.

3.3.7. Унікальність і маневреність, тобто неповторність,  здатність забезпечити  вибір навчальних засобів (програм, підручників) залежно від потреб і можливостей учнів.

 3.4. Класифікація передового педагогічного досвіду

3.4.1. Залежно  від теми та змісту передовий педагогічний досвід може бути:

комплексний, що охоплює різні питання навчально-виховного процесу (зміст, методи, прийоми, форми навчання), втілення досягнень педагогіки та психології і орієнтується на поглиблення професійного досвіду;

локальний – це досвід доробку вчителя чи педагогічного колективу в побудові певних компонентів навчально-виховного процесу: цільового, стимулюючо-мотиваційного, змістового, операційно-діяльнісного, контрольно-регулятивного, оцінно-результативного. Найчастіше стосується певної проблеми, над якою працює колектив або конкретний учитель;

цільовий, що визначається педагогічними реформами або переглядом навчальних програм. Також може стосуватися індивідуальної програми підвищення кваліфікації вчителя чи введення в діяльність учителів-початківців або, наприклад, з метою кар’єрного зростання (підготовки резерву директорів шкіл). Також цей напрямок може забезпечувати розширення досвіду в галузях, які не відносяться до предмета викладання (іноземна мова, ІКТ).

3.4.2. За характером діяльності передовий педагогічний досвід поділяється на:

дослідницький це експериментальні пошуки способу реалізації наявної педагогічної ідеї;

раціоналізаторський – якщо знахідки оригінальні, відрізняються від досягнутого в науці і практиці, спрямовані на  вдосконалення традиційних підходів і поглядів;

новаторський досвід, що містить принципово нові для системи освіти педагогічні ідеї.

3.4.3. За кількістю авторів, носіїв досвіду (окремий педагог, група педагогів, методичне об’єднання працівників закладів освіти, районних науково- методичних центрів)  передовий педагогічний досвід може бути:

  • колективним
  • груповим
  • індивідуальним

3.5. Вивчення, експертна оцінка та узагальнення передового педагогічного досвіду

3.5.1. Підставою для вивчення і узагальнення передового досвіду є:

—  рішення методичного об′єднання навчального закладу (протокол);

— рекомендація адміністрації навчального закладу (довідка за підсумками діяльності, наказ);

—  рішення педагогічної ради (протокол педради);

—  рекомендації районного науково-методичного центру (протокол);

—  наказ районного управління освіти (РУО) за підсумками міських конкурсів і на підставі рекомендацій РНМЦ;

— рішення вченої ради Інституту.

3.5.2. Вивчення передового педагогічного досвіду (навчальний заклад, районний науково-методичний центр, Інститут післядипломної педагогічної освіти) складає,  як правило, один рік (додаток 2).

3.5.3. Для вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду створюється експертна комісія, до складу якої входять представники адміністрації та компетентні  педагоги освітньої установи; за необхідності залучаються фахівці районного науково-методичного центру,  районного управління освіти, Інституту післядипломної педагогічної освіти, Головного управління освіти і науки.

3.5.4. Експертна комісія складає план і здійснює вибір оптимальних методів із вивчення та узагальнення інноваційного та передового досвіду на підставі поданих претендентом матеріалів (додаток ).

3.5.5. Узагальнення передового педагогічного досвіду складає один рік. Рішення про порядок узагальнення приймає навчальний заклад, районний науково-методичний центр, Інститут післядипломної педагогічної освіти (додаток 2).

3.5.6. Відповідальна за узагальнення досвіду особа систематизує дібраний матеріал, здійснює опис, визначає форму узагальнення, готує відповідний документ (протокол,  рекомендації, довідку, наказ) і подає на експертну комісію, яка складає експертний висновок і дає рекомендації з оформлення досвіду роботи з метою його подальшого поширення.

3.5.7. Підготовлені матеріали досвіду розглядаються та обговорюються на  засіданні методичного об′єднання, педагогічної ради, ради навчального закладу; вченої ради Інституту, засіданні відповідної кафедри,  в результаті чого порушується клопотання про затвердження конкретного досвіду.

3.5.8.  На основі матеріалів, поданих до розгляду вищим колегіальним органом навчального закладу;  районній науково-методичній раді; вченій раді  про затвердження конкретного передового педагогічного досвіду, виноситься рішення про затвердження (незатвердження) передового педагогічного досвіду.

3.5.9. Після отримання позитивного рішення вищого колегіального органу щодо затвердження передового педагогічного досвіду автору (колективу авторів) видається Свідоцтво (додаток).

3.6. Поширення передового досвіду

3.6.1. Поширення передового педагогічного досвіду – це діяльність, спрямована на ознайомлення працівників освітніх закладів із суттю досвіду, обґрунтування доцільності його впровадження, популяризацію передової педагогічної ідеї та  здійснюється автором за сприянням  адміністрації освітньої установи, районного науково-методичного центру, Інституту післядипломної педагогічної освіти у таких формах:

— участь у модульних курсах підвищення кваліфікації в якості лекторів-практиків; педагогічних конкурсах як членів журі;

— виступи авторів досвіду на міських науково-практичних конференціях, семінарах, педагогічних читаннях, «круглих столах», засіданнях методичних об’єднань, районних школах передового педагогічного досвіду; курсах підвищення кваліфікації;

— проведення комплексу заходів: лекції, семінари-практикуми, майстер-класи, консультації, відкриті уроки та позакласні заходи;

— публікації, тиражування інноваційного досвіду роботи (збірки: опис досвіду роботи з практичними додатками, CD-диски: розробки уроків, позакласних заходів, тестові, діагностичні матеріали і т.д.), веб-сайти, інтерактивні та мультимедійні посібники;

— участь у виставках та експозиціях на районних (міських) конференціях.

  1. IV. Інформаційне забезпечення передового педагогічного досвіду

7.1. Результати вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду оформлюються в паперовому та електронному вигляді.

7.1.1. На паперових носіях мають бути оформлені:

–  титульний лист;

–  інформація про автора передового педагогічного досвіду;

–  фото;

–  рецензія;

–  витяг із протоколу засідання відповідного вищого колегіального органу навчального закладу про рекомендацію щодо затвердження досвіду;

– опис передового педагогічного досвіду.

7.1.2. В електронному вигляді оформлюються:

–  титульний лист;

–  інформація про автора передового педагогічного досвіду;

–  фото;

–  опис передового педагогічного досвіду.

–  додатки (мультимедійні  презентації, відео, фото);

–  конспекти уроків, занять, виховних заходів;

–  сценарії змагань, свят, концертів, розваг;

–  фрагменти уроків, занять, виховних заходів, розваг, свят, концертів тощо;

–  дидактичний матеріал;

–  список публікацій у періодичних виданнях.

ПАМ′ЯТКА  ФАХІВЦЕВІ,  ЯКИЙ ОПИСУЄ  ПЕРЕДОВИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ   ДОСВІД  

  • Чітко визначити назву, адресу і автора досвіду (у назві матеріалу дати  основну характеристику досвіду, визначити галузь застосування, характер розв`язуваної проблеми: управлінська, методична, навчально-виховна).
  • Обгрунтувати актуальность досвіду, його практичну значущість для підвищення якості навчально-виховного процесу в дитсадку або школі: якою  мірою цей досвід сприяє розв`язанню завдань, що стоять перед дитсадком/школою на сучасному етапі; які типові недоліки в педагогічній діяльності допомагає побороти досвід.
  • Подати теоретичну  базу  досвіду   сучасні теоретичні ідеї,  положення, які

служать обґрунтуванням наукової достовірності досвіду.

  • Описати технологію  досвіду  (систему  конкретних  педагогічних і організаційних дій,  зміст, форми, прийоми, методи виховання і навчання):

а) постановку цілей і завдань педагогічної діяльності (проведення уроків, системи навчальної роботи, виховного заходу, виховної роботи в цілому і т.д.);

б) ефективність навчальної, виховної роботи вчителя, співвіднести її з результатами; з′ясувати правильність поставленених завдань, вибраних форм, методів, прийомів у навчанні і вихованні дітей;

в) зміст навчальної і виховної роботи (характер доказів, фактів, прикладів, що сприяють глибокому засвоєнню учнями тих чи інших світоглядних та наукових ідей). Відповідність змісту поставленим цілям і завданням. Досвід, який вартий наслідування, полягає і в знаходженні нових форм, методів, доборі навчально-виховного матеріалу (фактів, аргументів), який дозволяє найбільш переконливо донести до учнів певну ідею, положення;

г) форми і методи навчально-виховної роботи, їх оптимальний вибір і відповідність поставленим цілям і завданням, технологію їхнього застосування, способи діяльності вчителів і учнів. Передовий досвід навчально-виховного процесу являє собою вдалий вибір відомих форм і методів (або вироблення нових), що дозволяє найоптимальнішим шляхом досягнути мети. Важливо описати процедуру, послідовність способів педагогічної діяльності.  Якщо, наприклад, досвід стосується формування інтересу учнів до вивчення математики, необхідно розкрити наукові засади стимулювання мотивації в певному віковому періоді, показати роль математики в становленні особистості;

д) організацію навчально-виховного процесу, способи включення учнів у навчальну, суспільно-корисну, трудову діяльність. Відповідність організації поставленим цілям і завданням. Показати ефективність діяльності школярів із  застосуванням різноманітних форм, методів, прийомів роботи, їх позицію: простих виконавців волі дорослих чи організаторів, господарів своїх прав;

ж) показати зв`язок одержаних результатів із поставленими цілями, завданнями, способами діяльності педагогів і учнів та довести, що результати навчально-виховного процесу в освітньому закладі, в педагога чи групи педагогів залежать від досвіду, який пропагується. Наводяться певні порівняльні дані вихованості, якості знань учнів тощо.

  • Розкрити провідну педагогічну ідею, що випливає з досвіду і передбачає варіативність форм її застосування, виділити головне, найсуттєвіше в діяльності автора досвіду.
  • Схарактеризувати результативність умов і можливостей застосування описаного досвіду та відтворюваності у практиці роботи іншими педагогами. У результаті узагальнення досвіду показати, чим відрізняються описані педагогічні ідеї від результатів  інших у тих же умовах.
  • Дати оцінку оптимальності часу, витраченого на досягнення результатів, на основі критеріїв мінімуму часу за Ю.К.Бабанським.
  • До узагальненого матеріалу сформулювати висновки і рекомендації, проілюструвати додатками.

Пам`ятка педагогові

  • Постійно стежте за новинками науково-методичної літератури, ведіть бібліографію використаних джерел.
  • Збирайте і накопичуйте матеріали, що відображають досвід вашої роботи: друковану продукцію, плани виховної роботи, конспекти уроків, дидактичні матеріали, тести, учнівські творчі роботи, анкети, щоденники спостережень, психолого-педагогічні характеристики вихованців, а також ведіть записи своїх здобутків, невдач та сумнівів.
  • Обирайте тему для узагальнення досвіду найбільш важливу і актуальну, врахувуючи успіхи і недоліки у вашій роботі та роботі колег, сформулюйте тему чітко й конкретно.
  • Визначте форму узагальнення: доповідь, стаття, буклет і под.
  • Систематизуйте методичні матеріали (плани, картки, схеми, види учнівських вправ), супроводивши їх карточками-поясненнями.
  • Складіть короткий план теми з тезами, де повинна бути викладена ідея досвіду. Згадайте і поясніть факти, які будуть використані як основа для ваших висновків.
  • Досвід оцінюйте критично. Розповідаючи про успіхи, не забудьте сказати про недоліки, труднощі, помилки. Головний критерій досвіду – результативність.  Розкриття досвіду нецікаве, якщо в ньому не показаний  розвиток дитини, не проілюстровані досягнення.
  • Матеріал намагайтеся викласти коротко, просто, логічно, уникаючи повторень.
  • Працюючи над темою, радьтеся зі своїми колегами. Так можуть з`явитися цінні думки, необхідні факти.
  • Оформіть додатки (схеми, картки, таблиці, роботи учнів і т.ін.).

Література

Методичні рекомендації з виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду / упоряд. Г.П. Бондарчук. – К.: 2010. – 43 с.