Організація науково-дослідницької роботи учнів

Формування науково- дослідницьких вмінь у школярів — процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі. А тому завдання вчителя-керівника — поступово і методично формувати дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль за виконанням учнями науково- дослідницьких робіт; аналізувати і виправляти помилки; визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою, а також з’ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи.

Одним із перших кроків вчителя — керівника наукової роботи є вивчення науково-пізнавальних інтересів учнів, що впливає як на вибір теми дослідження, так і на хід роботи над нею. Не секрет, що навіть надзвичайно цікава тема, викликана лише потребами часу чи нав’язана вчителем учневі, не сприятиме успішному виконанню роботи. Пріоритетним та визначальним фактором у виборі теми є стійкий пізнавальний інтерес до неї дослідника і його бажання внести щось нове у її розкриття

Дослідницька діяльність учнів є наближеною до науково-дослідницької діяльності, її початком і найчастіше має продовження в подальшій науковій діяльності; зміст дослідження обов’язково повинен поєднуватися з навчальною метою, загальними потребами суспільства та питаннями сьогодення; наукове дослідження — безперервний процес, його не можна виконати за кілька днів; науково-дослідницька діяльність — обов’язково керований процес.

Вчитель-наставник навчає методиці дослідження, консультує учня в процесі виконання роботи, розв’язанні поставлених проблем, враховуючи інтелектуальні та психологічні особливості дитини, оцінює отримані результати; у здійсненні продуктивного наукового дослідження обов’язкове поєднання керованої науково- дослідницької діяльності з самостійною, самоосвітньою діяльністю учня, яка є основою інтелектуального росту дитини, формування її творчої особистості.

Процес дослідження має індивідуальний характер і відбувається за такою схемою:

  •  вибір теми
  • складання плану роботи
  •  підбір джерел і літератури
  •  знайомство з джерелами і складання на їх основі плану написання дослідження
  •  відбір та оцінка фактів
  • обробка та систематизація зібраного матеріалу
  • написання роботи
  • її рецензування і доопрацювання
  • остаточне редагування та оформлення — захист роботи

Завдання школи — не лише надати учням певні знання, але й навчити їх використовувати, а в разі необхідності й творчо опрацьовувати. Звідси: проведення наукових досліджень у школі доцільно поєднувати з розвитком творчої особистості; воно має бути його кінцевим результатом. Говорячи про впровадження науки в школу та їх взаємозв’язок, треба розрізняти три головні напрямки такої діяльності.

Перший — розвиток наукового мислення школяра і майбутнього громадянина, що досягається низкою спеціальних заходів, методів і дій безпосередньо в навчальному процесі: відповідні завдання, нестандартні уроки в школі та інше. Такою діяльністю мають бути охоплені практично всі учні, і вона стає невід’ємною частиною сучасної шкільної освіти

Другим напрямком розвитку наукової роботи слід вважати позакласну діяльність, коли учні беруть участь у роботі наукових гуртків, у колективних дослідженнях, а також у різних олімпіадах, змаганнях, семінарах, конкурсах тощо. Це подальший розвиток колективного наукового мислення, який певною або значною мірою здійснюється в школі

Третім і самостійним напрямком наукової діяльності школярів є їх участь у роботі МАН, зокрема в щорічних конкурсах- захистах — районному, обласному, державному. Це вже індивідуальна наукова діяльність, яку треба вважати найвищою для школярів. Вона регламентується спеціальними вимогами.

Формування пошуково-дослідницьких умінь учнів – процес довготривалий, який залежить від багатьох чинників. І головним із них, на мій погляд, є вчитель. І як би його не називали: тьютор чи фасилітатор, він залишається вчителем, головним організатором дослідницької діяльності учня.

Навіщо потрібно займатися науково-дослідницькою роботою? Науково-дослідницька робота допомагає учневі систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань; оволодіти первинними навичками проведення сучасних досліджень. Уже на цій першій творчій спробі можна навчити учня самостійно осмислювати проблему, творчо, критично її досліджувати; вміння збирати, аналізувати і систематизувати літературні джерела; здатність застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції та рекомендації з предмета дослідження. Все це в майбутньому допоможе  учневі в навчанні у вищих навчальних закладах. Раціонально організовувати роботу над дослідженням, правильно розподілити свій час, спланувати його глибоко та своєчасно розробити обрану тему допоможе алгоритм написання науково-дослідницької роботи. Він дисциплінує учня, лімітує термін, відведений на вибір теми, підбір та аналіз літератури з теми дослідження, написання і оформлення роботи.

Алгоритм написання науково-дослідницької роботи  

Процес написання науково-дослідницької роботи включає в себе кілька етапів:робота над текстом; заключний етап.

Підготовчий етап.

На етапі підготовки до написання наукового дослідження перед учнем постає  низка завдань: вибір теми дослідження; робота над планом наукової роботи; укладання бібліографії з теми дослідження; опрацювання літературних джерел за темою дослідження.

Вибір теми дослідження – це один із най-важливіших етапів у підготовці учня до наукової роботи. Правильно обрати тему – це значить наполовину забезпечити успішне її виконання. Можна обирати певну тему з них. З  переліку тем, запропонованих керівником, учень обирає ту, яка найповніше відповідає його інтересам та схильностям. Перевага надається темі, при розробці якої учень може виявити максимум особистої творчості та ініціативи. Разом з керівником необхідно визначити межі розкриття теми, наявність літератури та статистичної інформації для дослідження.

При  з’ясуванні об’єкта, предмета та мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою роботи є логічні зв’язки. Об’єкт — це процес або явище, що викликає (породжує) проблемну ситуацію та обирається для вивчення. Визначаючи об’єкт, необхідно знайти відповідь на запитання: що розглядається?

Предмет це те, що знаходиться у межах об’єкта і набуває в ньому пояснення. Тобто предмет вказує, який саме аспект об’єкта розглядається, які нові його властивості, відношення, функції. Таким чином, об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка становить предмет дослідження. В одному об’єкті, залежно від поставленої мети, можна виділити декілька предметів дослідження

Саме йому — предмету — приділяє основну увагу науковець, саме предмет визначає тему роботи, її назву. Отже, предмет — це теоретичне відтворення дійсності, тих суттєвих зв’язків та відношень, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі.

Мета роботи — головний напрям вирішення поставленої проблеми, тобто узагальнена назва того, що плануємо досягти в процесі роботи. Це конструктивний принцип, який організує та об’єднує весь текст.  Мета зумовлює і відбір матеріалу, і аспекти його дослідження, і принципи типологізації, і характер розташування. Вона повинна узгоджуватися з назвою роботи, між метою і кінцевим результатом дослідження має бути тісний зв’язок: поставленої мети необхідно обов’язково досягти.

Як правило, для формулювання мети обирається мовна конструкція з інфінітивом (розкрити, встановити, виявити, дослідити, пояснити, описати, розробити, проаналізувати, обґрунтувати, узагальнити, систематизувати, вивчити та под.), іменником у знахідному відмінку, що називає об’єкт дії (специфіку, закономірність, проблему, явище, функції, модель, факти, елементи, сутність, типологію, систему тощо), та іменником (-ами) у родовому відмінку, що конкретизує об’єкт (населення, туризму, і т. ін.), наприклад: Мета роботи – проаналізувати особливості розселення населення по території України; Мета роботи – описати та скласти краєзнавчо-геологічний маршрут по Великих Кам’янських відслоненнях.

Мета роботи конкретизується у завданнях дослідження (як правило, 4-5), які слід вирішити для досягнення цієї мети. Щоб завдання були сформульовані правильно, необхідно глибоко вивчити стан відповідної проблеми в науці, з’ясувати відоме (що зроблено до мого дослідження?), дискусійне (що є спірним?) і те, що потребує подальшого дослідження (що маю зробити я?). Завдання не повинні бути глобальними, такими, що претендують стати темами окремих дипломних (магістерських) робіт. Вони можуть включати такі складові:

  • вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вивчення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);
  • всебічне (за необхідності — експериментальне) вивчення практики вирішення даної проблеми, її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, особливостей, передового досвіду;
  • обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;
  • експериментальна перевірка запропонованої системи заходів;
  • розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи.

Формулювати завдання слід якомога точніше, конкретніше, оскільки інформація про їх вирішення складатиме зміст розділів роботи. Це важливо ще й тому, що заголовки розділів та підрозділів народжуються саме з формулювань відповідних завдань.

Складання плану наукового дослідження – наступний етап роботи учня. Правильна та логічна структура науково-дослідницької роботи – це запорука успіху розкриття теми. Укладаючи план, слід пам’ятати, що це перелік  найважливіших питань, які потрібно буде висвітлити у ході пошукової діяльності. Тому чим докладнішим буде план, тим легше визначити  основні напрямки роботи. До плану доречно в  логічній послідовності  внести все, що можна заздалегідь передбачити у розв’язанні досліджуваної проблеми.

Виконання завдань дослідження неможливе без ознайомлення з основними літературними джерелами з теми науково-дослідницької роботи. З метою їх виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки кафедр та бібліотеки вищого навчального закладу, а також провідних наукових бібліотек міста, бібліотечні посібники, прикнижні та пристатейні списки літератури, виноски та посилання в підручниках, монографіях словниках та ін.

Широкий спектр різноманітних новин ми отримуємо щоденно із засобів масової інформації — газет, радіо, телебачення. Нові надзвичайно широкі можливості доступу до різноманітної інформації з’явилися у зв’язку з розвитком комп’ютерної телекомунікаційної мережі Інтернет.

Під час джерелознавчих пошуків необхідно з’ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати в роботі загальновідомих істин, конкретніше, точніше визначити напрями та основні розділи свого дослідження.

Опрацювання літературних джерел  за темою дослідження. Вивчаючи обрану літературу, недостатньо покладатися на пам’ять.  Доцільно вести чіткі і лаконічні записи опрацьованих джерел так, щоб можна було без особливих труднощів зрозуміти їх суть і через деякий час. Бібліографічні виписки джерел краще робити на каталожних картках, щоб скласти з них робочу картотеку, яка, на відміну від записів в зошиті, зручна тим, що її завжди можна поповнювати новими матеріалами, контролювати повноту добору літератури з кожного розділу роботи, знаходити необхідні записи. Картки можна групувати в будь-якому порядку залежно від мети або періоду роботи над дослідженням.

Інформаційні джерела

  1. http://domuch.kharkov.ua/konkurs-zaxist/
  2. http://st.kharkov.ua/ua/istorijaman.html
  3. http://oblman.kharkov.ua/

 

Adblock
detector