Чи потрібна специфічність?

Чи є специфічний імунітет у рослин? Чому він не потрібен, або ж навіщо він виникав?

Доповідь підготувала учениця 10 класу Тищенко Катерина

Імунітет рослин – система захисних реакцій рослин, для протистояння інфекційним хворобам. Інша назва імунітету рослин – фітоімунітет.

Велика роль у вивченні імунітету рослин належить М. Вавилову, котрий вважав, що стійкість до патогенів сформувалася в процесі еволюції рослин на фоні довготривалого (протягом кількох тисячоліть) природного ураження ними.  Найшкідливішими для рослин є паразитарні мікроорганізми – гриби (близько 10 тис. видів), віруси (близько 700 видів) та бактерії (близько 200 видів). Інфікована рослина потрапляє в умови екологічного стресу, до якого намагається адаптуватися. Патоген при цьому завдяки своїм адаптивним можливостям робить спроби перетворити рослину в джерело живлення, неодмінною умовою чого є подолання бар’єру імунітету рослин.

Незважаючи на наявність у природі великої кількості видів паразитичних грибів, кожну рослину може уражати незначна частина з них, до решти вона є стійкою. У зв’язку з цим у фітоімунології поширене так зване правило Честера (імунітет є правилом, а сприйнятливість – винятком).

Головна функція імунітету полягає у розпізнаванні й знищенні фітопатогенних організмів (гриби, віруси, бактерії), шкідників (комахи, нематоди), а також – сторонніх білків, клітин.

Наприклад, хвойні породи мають імунітет проти борошнистої роси, а листяні-проти шютте. Такий абсолютний імунітет обумовлюється невідповідністю певних видів рослин властивостям і вимогам збудників. Патоген не може проникнути в рослину і здійснити зараження. Таким чином, імунні рослини — це рослини, які зовсім не пошкоджуються хворобою. Ступінь стійкості рослин до хвороб може бути різною і коливатися від дуже високої (близькою до повного імунітету) до дуже низького.

У рослин розрізняють неспецифічний і специфічний імунітет.

Неспецифічнй (або видовий) імунітетом — імунітет певних видів рослин по відношенню до збудників, які не здатні вражати рослини цих видів.

Специфічний (або сортовий) — імунітет окремих сортів будь-якого виду, рослин по відношенню до збудників, здатних вражати цей вид рослин.

Існують також імунітет вроджений, або природний, і придбаний, або штучний.

Вроджений властивість рослин не дивуватися хворобы, що передається у спадок. Наслідуваний вроджений імунітет формується у рослин певного виду в процесі тривалого еволюційного розвитку

Вроджений імунітет у рослин буває пасивним або активним.

Пасивний імунітет — це властивість рослини пасивно перешкоджати впровадженню збудника хвороби. Він пов’язаний з особливостями форми та будови рослин, наявністю в клітинному соку хімічних речовин.

Наявність густого опушення, воскового нальоту, товста кутикула і наявність коркового шару, мала кількість і особливу будову продихів, закритий тип квіток, розлога форма крони – приклади пасивного імунітету.

Пасивний імунітет повязаний з фізіолого-біохімічними властивостями рослин — відсутність у тканинах рослини-господаря необхідних для збудника елементів живлення, невідповідністю обміну речовин рослини-господаря, токсичні речовини клітинного соку рослини-господаря та інше.

Серед хімічних сполук, що обумовлюють стійкість рослин до певних захворювань, найбільше значення мають фенольні сполуки, глюкозиди, алкалоїди, ефірні масла, дубильні речовини, пігменти, смоли, терпени та інші речовини.

Одним з факторів стійкості сосни до кореневої губки є зміст в деревині речовин фенольної природи (зокрема, резорцину), що здійснюють на гриб токсичний вплив. Антибіотичні  речовини вищих рослин, властиві певним видам рослин і завжди містяться в їх тканинах, називають фітонцидами.

Активний іммунітет— це здатність рослини активно протистояти паразитам, що виявляється тільки в разі нападу паразита на рослину.

Прояви активного імунітету носять характер  захисних реакцій рослини   у відповідь на зараження. Вони спрямовані на придушення збудника хвороби. Розрізняють антиінфекційні і антитоксичні захисні реакції рослин.

Антиінфекційні захисні реакції спрямовані проти патогена; перешкоджають поширенню його в тканинах рослини, приводять до загибелі паразита.

Антитоксичні захисні реакції рослин спрямовані головним чином на знешкодження ферментів, токсинів та інших шкідливих продуктів життєдіяльності патогенна. Наприклад зараження іржею і мучнисторосяними грибами,

Певний інтерес представляє явище фагоцитозу. Фагоцитоз спостерігається при розвитку мікоризи у деяких рослин. Коли гіфи гриба проникають в клітини первинної кори, в цитоплазмі заражених клітин виникають захисні реакції, спрямовані на знищення міцелію паразита

Одним з факторів активного імунітету рослин є утворення фітоалексинів — особливих речовин, вперше описаних Мюллером (1956). У здорових тканинах фітоалексини відсутні і синтезуються рослинами тільки в разі зараження їх мікроорганізмами.

Придбаний — може виникнути в результаті перенесеної хвороби, якщо вона закінчилася одужанням рослини.

Висновок.

Резюмуючи сказане про імунітет рослин, необхідно підкреслити, що стійкість рослин до інфекційних хвороб в більшості випадків обумовлюється не якимись окремими особливостями або властивостями організму, а цілим комплексом складних захисних механізмів, тісно взаємопов’язаних між собою які перешкоджають зараженням, поширенню паразита і діють на певних етапах патологічного процесу мають велике значення для забезпечення захисту та життєздатності рослинних організмів.